Історія батька нечуючої дівчини

«Навіть глуха людина може стати людиною з великої літери», - каже священик з Тернополя Ігор Шкодзінський. Він править службу Божу на мові жестів. Отець Ігор спеціально вивчив мову жестів, щоб спілкуватися зі своєю найстаршою донькою Анастасією, яка не чує.

Коли його донечці був усього рік, у дівчинки відмер слуховий нерв, і воКолина повністю втратила слух. Спершу сім’я мешкала в селі Миколаївка Бучацького району. Там отець Ігор мав свою парафію, однак згодом родина була змушена переїхати в Тернопіль, щоб Настя змогла нормально розвиватися, відвідувати школу. У селі для дівчинки з вадою слуху не було ніяких перспектив, і батьки це чудово розуміли.

«Я ще остаточно не міг змиритися із тим, що моя дитина не чує. Весь час молився Богу і просив, щоб повернув їй слух. Але одного разу, коли прийшов забирати Настю з садка, на сходах зустрівся із цілою групою дітей. Я почав з кожним вітатися за руку, адже для дітей з вадами слуху це дуже важливо, інакше вони можуть образитися. Тоді подумав, ну добре, я випрошу в Господа ласки для своєї дитини, а що буде з ними?.. І вирішив покластися на волю Всевишнього, який знає, як краще вчинити».

Нечуюча дочка навчила батька говорити. Ігор Шкодзінський розповідає, мову жестів почав вчити аби змогти спілкуватися з власною дитиною. Чоловік брав уроки жестів в Українському товаристві глухих. Спочатку вивчив жестову абетку, потім спробував розмовляти жестами.

Зараз донечці отця Ігоря 10 років. Вона навчається у Тернопілській спеціальній школі для дітей зі зниженим слухом. Ігор Шкодзінський вважає, якщо батьки готові навчитися розуміти свою дитини, то це подарує їй віру у свої можливості і сили. Один з перших кроків – це постійні занняття з професіоналами, педагогами, які навчать пізнавати світ, не чуючи його.

Джерело: http://pochuimene.blogspot.com/

телевізійна програма "Бути почутим!"

Зважаючи на категоричність суспільних суджень про нечуючу людину як про неповноцінну та непристосовану до сучасних умов життя, батьки віддають свою дитину навчатися у звичайні загальноосвітні школи. Але через відсутність комунікації між нечуючим учнем та іншими школярами чи між нечуючим учнем та вчителями діти з вадами слуху та мови відчувають себе відчуженими та самотніми; ще з раннього віку вони закриваються через невміння зреалізувати себе.

Проінформувати батьків про можливість у Тернополі повноцінного навчання дітей з вадами слуху, мови та затримкою психічного розвитку, допомогти їм зробити правильний вибір навчального закладу, різнобічно висвітлити специфіку навчання, що обумовлює покращення слухового сприймання та розвитку мовлення, соціально адаптувати дитину, змінити соціальний стереотип про нечуючих як неповноцінних, такою є основна мета соціальної програми «Бути почутим!».

Контактні дані:

Тернопільська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів Тернопільської обласної ради (для дітей зі зниженим слухом)
м.Тернопіль, вул. Лесі Українки, 9-а
тел. 0352 243 062
e-mail: internatsmachylo@mail.ru

соціальний проект "БУТИ ПОЧУТИМ!"

«Здорове» суспільство створює низку соціальних бар’єрів для людей з розладами мовлення. Батьки через незнання втрачають комунікацію зі своїми нечуючими дітьми та дезадаптують їх ще у ранньому віці, вважаючи неповноцінними та непристосованими до сучасних умов життя. Діти виростають самотніми, закомплексованими, не маючи змоги вже дорослими зреалізувати себе.

Ціль проекту: соціальний проект орієнтований зруйнувати стереотип про нечуючих як неповноцінних, а також соціально пристосувати нечуючу людину.

Короткий зміст проекту:
Соціальний проект «Бути почутим!» зорієнтований на покращення комунікації між нечуючими та чуючими людьми.

Завдання, яке ставить перед собою проект, полягає у якомога більшому перекладі звуків на мову жестів. Люди із вадами слуху та мови візуально зчитуватимуть інформацію із місцевих телеекранів завдяки сурдоперекладу. Натомість, «здорове» й зацікавлене у цій проблемі суспільство матиме змогу добровільно вивчати дактиль й спілкуватись зі своїми рідними, друзями чи оточуючими.

Проект має на меті адаптовувати різновікову категорію людей.

Додатково проект працюватиме над інформуванням щодо методики навчання глухонімих дітей та проведенням психологічних тренінгів.

Для успішної реалізації соціального проекту необхідні кошти для оплати праці сурдопедагогів, психологів, відеооператора та айтішника. Навчання може бути здійснене на базі Тернопільської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат І-ІІІ ступенів Тернопільської обласної ради (для дітей зі зниженим слухом).

Завдання проекту:
• проінформувати батьків про можливість навчання дітей з вадами слуху, мови та затримкою психічного розвитку з допомогою новоствореного інформаційного сайту;
• допомогти батькам зробити правильний вибір навчального закладу та соціально пристосувати дитину на перших етапах її життя;
• поетапно адаптувати нечуючу дорослу людину, впроваджуючи сурдопереклад новинних програм, кінострічок, реклам у місцевому телевізійному просторі та на моніторах в громадському транспорті;
• сформувати групи для проведення психологічних тренінгів;
• впровадити сурдопедагогіку в навчальних закладах у формі позакласних занять;
• уможливити комунікацію між нечуючими та чуючими, сприяючи вивченню останніми мови жестів (дактилю);
змінити суспільну думку про те, що неможливість людиною сказати чи почути є недоліком.

Волонтер проекту: Олена Юрик

Поради щодо навчання і виховання дітей з вадами слуху в сім'ї

Оскільки рухи малюків з вадами слуху слабко координовані і незграбні, починати заняття варто з навчання дітей наслідувати рухи дорослих. Заняття краще проводити перед дзеркалом, щоб дитина бачила в ньому і себе, і дорослого. Тоді вона вчиться не тільки виконувати фізичні вправи, а й наслідувати дії, порівнювати рухи свого тіла з рухами дорослого.

Для розвитку дрібної моторики корисно використовувати вправи з ґудзиками. Ґудзики розсипають по підлозі і показують малюкові, як їх збирати та складати у коробку. Це завдання можна використовувати і навчаючи дитину виділяти різні ознаки предметів: колір, форму, розмір тощо. У такій самій послідовності можна навчати малюка гратися з пірамідкою. Для формування просторової орієнтації і просторових уявлень дитини бажано навчити її складати зображення предметів (квітку, метелика, чашку, яблуко тощо) з двох-трьох частин. Спочатку малюкові показують, як треба накладати частини зображення на зразок, а потім навчають поєднувати ці частини малюнка поряд із зразком.

Водночас варто ознайомлювати дітей з навколишнім світом: з предметами, які їх оточують у квартирі, навчати співвідносити ці предмети з відповідними зображеннями на малюнках, ототожнювати зображення однакових предметів на малюнках у книжках та лото.

Для дитини з вадами слуху довкола більше невідомого, ніж для її здорових однолітків, які за допомогою слуху і мовлення більше дізнаються про предмети і явища навколишнього світу. Малюк з недоліками слуху не вміє побачити невідоме, тому в нього не виникає ніяких запитань, навіть тоді, коли він володіє потрібними мовними засобами.

Ось чому батьки мають постійно звертати увагу дітей на явища і предмети, ставити запитання, емоційно підкреслювати свою зацікавленість і таким чином стимулювати інтерес малюків до навколишнього світу, прагнення запитувати про побачене.

Джерело: http://pochuimene.blogspot.com/
Відео: Антон Киричук, Олена Юрик

Чому дитина народжується з вадами слуху

За неофіційними даними сьогодні в Україні майже півмільйона дітей страждають від зниження слуху. У майже 30 тисяч із них порушення слуху є незворотними. Зниження чи вади слуху у дітей мають свої причини.

      Якщо виявити проблему слуху у дитини ще в ранньому віці, то їй можна допомогти. Ранню діагностику слуху інтенсивно проводять в країнах зарубіжжя - рахують хворих та знаходять методи допомоги цим дітям. Так, за офіційними даними Всесвітньої федерації глухих, нині за світовою статистикою в країнах Європи на 1000 новонароджених припадає 2-4 глухих або з такою вадою слуху, яка ускладнює спілкування з малюком. В США таких дітей народжується шість на тисячу.

Натомість в Україні дітей, які мають вади слуху не рахують. Ні в мережі Інтернет, ні в підручниках статистики щодо кількості дітей немає. За неофіційними даними, в Україні живуть понад 500 тисяч дітей з вадами слуху. З них 30 тисяч мають незворотні патології, які не можна усунути реабілітаційними методами. Понад п’ять тисяч потребують кохлеарної імплантації.

Джерело: http://pochuimene.blogspot.com/