Оскільки рухи малюків з вадами слуху слабко координовані і незграбні, починати заняття варто з навчання дітей наслідувати рухи дорослих. Заняття краще проводити перед дзеркалом, щоб дитина бачила в ньому і себе, і дорослого. Тоді вона вчиться не тільки виконувати фізичні вправи, а й наслідувати дії, порівнювати рухи свого тіла з рухами дорослого.
Для розвитку дрібної моторики корисно використовувати вправи з ґудзиками. Ґудзики розсипають по підлозі і показують
малюкові, як їх збирати та складати у коробку. Це завдання можна
використовувати і навчаючи дитину виділяти різні ознаки предметів: колір,
форму, розмір тощо. У такій самій
послідовності можна навчати малюка гратися з пірамідкою. Для
формування просторової орієнтації і просторових уявлень дитини бажано навчити
її складати зображення предметів (квітку, метелика,
чашку, яблуко тощо) з двох-трьох частин.
Спочатку малюкові показують, як треба накладати частини зображення
на зразок, а потім навчають поєднувати ці частини малюнка поряд із зразком.
Водночас варто ознайомлювати дітей з навколишнім світом:
з предметами, які їх оточують у квартирі, навчати співвідносити ці предмети з
відповідними зображеннями на малюнках, ототожнювати зображення однакових
предметів на малюнках у книжках та лото.
Для
дитини з вадами слуху довкола більше невідомого, ніж для її здорових
однолітків, які за допомогою слуху і мовлення більше дізнаються про предмети і
явища навколишнього світу. Малюк з
недоліками слуху не вміє побачити невідоме, тому в нього не виникає ніяких
запитань, навіть тоді, коли він володіє потрібними мовними засобами.
Ось
чому батьки мають постійно звертати увагу дітей на явища і предмети, ставити
запитання, емоційно підкреслювати свою зацікавленість і таким чином стимулювати
інтерес малюків до навколишнього світу, прагнення запитувати про побачене.
Джерело: http://pochuimene.blogspot.com/Відео: Антон Киричук, Олена Юрик
Немає коментарів:
Дописати коментар